Імперіаліс Рубра (Imperialis Rubra) цибулини рябчику (De Ree Holland)

Рябчик Імперіаліс Рубра (Imperialis Rubra) – рябчик імператорський (Fritillaria imperialis), який отримав назву за величний вигляд. 

Особливості квітки

У природі рябчик мешкає в горах Афганістану і Ірану на вологих субальпійських луках і кам'янистих осипах.

Його потужний кущ висотою до одного метра увінчаний пучком темно-зеленого листя, під яким розташований вінок червоно-помаранчевих або жовтих дзвонових квіток. Високий стебло-квітконос рябчика імператорського починає свій швидкий ріст ранньою весною.

До початку цвітіння квітконос стає високим і твердим, під чубчиком подовжених листків повисають тюльпани великих квіток. Цибулина виростає навколо квітконоса влітку. Квітконос після відцвітання гине, а в молодій цибулині залишається отвір на місці квітконосу.

Рослина має специфічний часниковий запах.

Використання в дизайні

Фрітілярії цвітуть навесні, разом з тюльпанами і нарцисами.

Рябчик імператорський використовують для посадки в групи на тлі газону, в оформленні водойм. Добре виглядає в рокарії або на клумбах у поєднанні з низькими ірисами і примулами.

Дрібноквіткові фрітіллярії гарні в міксбордері, на кам'янистих гірках і кам'янистих ділянках, у змішаних групах з іншими багатолітниками.

Якщо рябчик імператорський гідно виглядає навіть в однині, то рябчики шахові виграють у груповій посадці.

Умови вирощування і розмноження

Фріттілярії добре ростуть і на сонці, і в півтіні, вважають за краще місця, захищені від вітру.

Земля для фрітіллярії повинна бути пухкою і поживною. Як розпушувач найкраще використовувати крупнозернистий річковий пісок і перегній. Якщо такої кількості органіки немає, потрібно внести повне мінеральне добриво з мікроелементами.

Щоб високе стебло рябчика імператорського зберігало вертикальне положення, глибина посадки цибулини повинна бути 15-25 см. Дрібні цибулини висаджують на глибину 10-15 см, дітки – 6-10 см з обов'язковим її укриттям на зиму. На одному місці ця квітка може рости до 5 років, але можна розсаджувати і щороку.

У всіх рябчиків після цвітіння надземна частина відмирає. Для пересадки викопують рослини після пожовтіння листя і засихання квітконоса, зберігають протягом 4-6 тижнів при температурі 25-27 градусів у добре провітрюваному приміщенні (потрібно стежити, щоб вони не пересохли). Сигналом, що пора висаджувати цибулини, є поява коренів або початок росту пагонів.

Рябчики легко розмножуються насінням, але частіше вегетативно – дітками, діленням цибулин. Кожна цибулина утворює до двох великих дочірніх цибулин. Дрібні цибулини-дітки доводиться дорощувати протягом декількох років до досягнення ними великого розміру, необхідного для цвітіння.

При насіннєвому розмноженні насіння рябчика висівають пізньої осені у відкритий грунт або ящики, які прикопують у землю. Насіння швидко втрачають схожість, тому зберігати їх не можна. Навесні сходи притіняють і регулярно поливають. Цвітіння рябчика імператорського, вирощеного з насіння, настає через 4-7 років.

Догляд за фрітілярією (рябчиком)

Рябчики абсолютно невибагливі рослини. Навесні їм потрібна волога і прохолода, влітку більше підходить сонце і тепло – такі умови абсолютно природні для нашого клімату.

У період зростання полив треба, якщо весна посушлива, але важливо, щоб грунт був добре дренованим і вода не застоювалася.

Рябчики – рослини морозостійкі, нормально зимують, але в малосніжні зими і їх треба вкрити. Краще використовувати матеріали, що не злежуються – солому, очерет, ялиновий лапник, а не торф або перегній.